Сергей Удовик

издатель, писатель, журналист, фотограф, аналитик

Семиотика

Серия "Образовательная библиотека"
Автор: Г.Г. Почепцов
Язык издания: русский
Количество страниц: 768
Переплёт: твердый
Формат: 84х108 /32
Год издания: 2001
Издатель: Издательство "REFL-book", Издательство «Ваклер»
ISBN: 966-543-069-6
Тип издания: -

В книге впервые в системной форме рассматривается семиотика — наука, которая получает все более широкое распространение. Семиотика может рассматриваться как способ структурации действительности, свойственный человеческому мозгу. По этой причине семиотический анализ дает развернутую картину того, как человек воспринимает объекты окружающего его мира, что особенно важно для случая объектов, созданных самим человеком. Семиотика может трактоваться как тип универсального анализа объектов разной природы, при этом единый метод анализа позволяет четче увидеть общее и отличное в их структуре. Особое внимание в книге уделено семиотике советской цивилизации, которая оказывает определяющее влияние на постсоветские страны.
 

СОДЕРЖАНИЕ

ПРЕДИСЛОВИЕ

Часть первая. ОСНОВЫ СЕМИОТИКИ

Глава первая. ЭЛЕМЕНТЫ СЕМИОТИКИ

Семиотика как научная дисциплина

Символическая действительность

Империи слов как первые варианты информационных империй

Язык и языки

Язык запахов

Язык поз и жестов

Язык одежды

Язык пищи

Символы в иконическом языке

Глава вторая. ТЕОРИЯ СЕМИОТИКИ

Семиотика: разные подходы

Предшественники

Знак и символ

Семиотические объекты как явления сферы досуга

Стереотип героя и события

Прикладные аспекты: семиотика и реклама

Глава третья. ЗНАК И ОБЩЕСТВО

Знаковое и незнаковое

Семиотические понятия

Сообщение и текст

Знак и текст

Сказка о Золушке и модели рекламного текста

"Грамматики" Хармса, реклама и "Голем" Майринка

Тело в советской и постсоветской культуре

Семиотика государственного переворота

Семиотика власти

Часть вторая. СЕМИОТИКА СОВЕТСКОЙ ЦИВИЛИЗАЦИИ

Семиотика советской мифологии

Безмолвие советских вождей

Сталин как семиотик-практик

Сталин как строитель коммуникативного дискурса безмолвия

"Чапай думать будет" — модель героя сталинского времени

Рыцарь vs. секретарь обкома

"Краткий курс истории ВКП(б)" vs. "Волга-Волга"

"Девушка с веслом" как элемент социалистической эротики

"Книга о вкусной и здоровой пище" как феномен публичного дискурса в частной сфере советского времени

Рабочий и колхозник: скульптура "Рабочий и колхозница"

Мир советских героев

"Броня крепка, и танки наши быстры": о знаковости техники

Хрущевская "оттепель" — новый коммуникативный дискурс

Парадоксы Брежневского дискурса

Горбачевская семиотика как порождение неоднозначных сообщений

Постсоветская массовая коммуникативная политика

Семиотика гласности и перестройки

Постсоветский параллелизм (Жириновский как символический брат Ельцина)

Теория символического действия в публичной сфере советского и постсоветского времени

Анекдот как интерпретатор советского и постсоветского времени

Советский язык

Семиотические коды социализма

Семиотические двойники в истории

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

ЛИТЕРАТУРА
 

ОБ АВТОРЕ

Почепцов Г. Г., доктор филологических наук, профессор, заведующий кафедрой информационной политики Украинской академии государственного управления при Президенте Украины. Автор следующих книг в области теории коммуникации, паблик рилейшнз, семиотики: Коммуникативные аспекты семантики (Киев, 1987), Тоталитарный человек. Очерки тоталитарного символизма и мифологии (Киев, 1994), Имиджмейкер. Паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов (Киев, 1995), Теорія комунікації (Київ, 1996), Национальная безопасность стран переходного периода (Киев, 1996), Паблик рилейшнз (Киев, 1996), Символы в политической рекламе (Киев, 1997), Имидж: от фараона до президента (Киев, 1997), Имидж и выборы (Киев, 1997), Профессия: имиджмейкер (Киев, 1998), История русской семиотики до и после 1917 года (Москва, 1998), Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением (Москва, 1998), Теория и практика коммуникации (Москва, 1998), Имиджелогия: теория и практика (Киев, 1998), Как становятся президентами. Избирательные технологии ХХ века (Киев, 1999), Профессия: имиджмейкер (2-е изд. — Киев, 1999), Теорія комунікації (2-е изд. — Київ, 1999), Спиндоктор, который умеет "лечить" события (Москва, 1999), Элементы теории коммуникации (Ровно, 1999), Вступ до інформаційних війн (Київ, 1999), Теория и практика информационных войн (Ровно, 1999), Информационные войны. Основы военно-коммуникативных исследований (Ровно, 1999), Как ведутся тайные войны (Ровно, 1999, Харьков, 2000), Имиджелогия: теория и практика, Имидж и выборы, Информационные войны. — CD-ROM (Киев, 1999), Теория и практика коммуникации (переизд. — Благоевград (Болгария), 1999), Коммуникативные технологии двадцатого века (Москва — Киев, 1999, 2000), Паблик рилейшнз для профессионалов (Москва — Киев, 1999, 2000, 2001), Паблік рилейшнз (Київ, 2000), Информационные войны (Москва — Киев, 2000), Психологические войны (Москва — Киев, 2000), Имиджелогия (Москва — Киев, 2000, 2001), Информационно-психологическая война (Москва, 2000), Теория коммуникации (Москва — Киев, 2001), Информация и дезинформация (Киев, 2001), Русская семиотика (Москва — Киев, 2001).

 

ОТЗЫВЫ:

Георгій ПОЧЕПЦОВ «Реальність виявляється сильнішою за моральність…»
Презентацію записала: Настя Богуславська. Газета «Книжник-Review» №21, листопад 2002 р.
17 жовтня в літературній кав’ярні книжкового супермаркету «Буква» відбулася презентація книги Георгія ПОЧЕПЦОВА «Семіотика». За автором закріпилася доволі унікальна слава фізика, лірика, чиновника, лектора та письменника відразу. Закінчивши факультет кібернетики Київського університету, він працював у Інституті журналістики, Інституті міжнародних відносин; завідував створеними ним кафедрами міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю (Інститут міжнародних відносин) та інформаційної політики (Українська Академія державного управління при Президенті України). Письменницьку кар’єру розпочав як казкар, а продовжив як серйозний науковий автор в області паблік рілейшнз, інформаційних війн, теорії комунікації, семіотики. На даний момент пан Георгій працює керівником Управління стратегічних ініціатив Адміністрації Президента України.
— Пане Георгію, ваша нова книга «Семіотика» зачіпає широкий спектр того, що прийнято окреслювати по­няттям людської культури. То до чого, власне, ближча ця наука — до теорії чи практики?
— Семіотика — це наука, що ви­вчає символи та їх системи. Способи розшифровки символів залежать від нашого типу мислення. Це немов на­кладання сітки наших уявлень на все, що відбувається чи наявне довкола нас. Дуже цікавою є семіотика на рівні су­спільства, держави. Її можна викорис­товувати для дослідження масової сві­домості, бо кожне суспільство постій­но породжує певні матриці поведінки. Раніше, за радянської системи, ці мат­риці були чіткішими. Існували символи-зразки: Павлік Морозов, Павка Корчагін. Для кожного віку був свій зра­зок: маленький Ленін — для жовтенят, Ленінюнак — для комсомольців і так далі. Колись американці розказали мені дивну річ, за правдивість якої, я не ру­чуся. Вони сказали, що придумали ба­скетбол для того, щоб негритянське на­селення мало можливість для росту, що, в свою чергу, допоможе нейтралі­зувати різноманітні негативні накопи­чення, спричинені соціальним напру­женням. І це зрозуміло. Так, скажімо, найбільш розповсюджений тип красу­ні — біла жінка. Уявіть собі, що люди­на виховується на такому ідеалі кра­си, який тою чи іншою мірою недосту­пний для неї. Виникає достатньо сер­йозне напруження: культура не лише корегує суспільну поведінку, але й ви­ховує наші смаки.
Усі семіотичні коди, символи пев­ною мірою надаються до прогнозуван­ня, а тому отримують прикладне зна­чення, скажімо, в рекламі й, особли­во, в політичній рекламі. А щодо тео­рії та практики, то вони тісно пов’яза­ні. Є, наприклад, така семіотична ак­сіома: значеннєвими є лише порушен­ня правил, інакше ми їх просто не по­мічаємо. Якщо я одягну краватку під носом, це відразу буде порушенням правила щодо того, як треба носити кра­ватку в нашому суспільстві; це всі від­разу помітять. Попри все, задовільно­го чи більш-менш досконалого інстру­ментарію для опису правил (вважай знаків) та їх впливу на людей ще не­має. Цікаво, що всі науки, в тому чис­лі й паблік рілейшнз, які використо­вують семіотичний інструментарій, як не дивно, придумані саме для керуван­ня вільною людиною.
— А чи не перетворює подібне ми­стецтво відносно вільну людину в невільника? І це значно страшніше, аніж при прямій залежності, адже людина навіть не відчуває цього.
— Я відповім так: як би ми не ста­вилися до деяких речей, як би ми не казали, що вони погані, але якщо ці речі є ефективними, є технологічними, вони однак займуть своє місце. А що таке технологічні речі? Менше витра­чаємо ресурсів, але отримуємо більший результат. Прес-служба уряду Німеч­чини, наприклад, працює над введенням у масову свідомість такої тези: «ін­новації створюють нові робочі місця». Люди незадоволені тим, що гроші вкла­дають у якесь-там майбутнє. Гроші, як завжди, потрібні саме зараз, скажімо, у вигляді одного бутерброда з оселед­цем, а не через три роки, коли цих бу­тербродів буде вже 10. Але суспільство без будь-яких інновацій просто не буде розвиватися і, зрештою, припинить своє існування.
З точки зору моральності ваше пи­тання правильне, але з точки зору реа­льності воно невиправдане. Реальність виявляється сильнішою за моральність, і ми змушені вирішувати поставлені життям проблеми. Чим довше ви буде­те жити, тим більше будете перекону­ватися в тому, що у будь-якого рішен­ня є свої плюси й мінуси. Ми живемо в суспільстві за тими чи іншими віртуа­льними схемами, й вони допомагають нам, бо якби їх не було взагалі, ми були б немов божевільні.
— У вашій книзі є розділ про Ста­ліна як семіотика-практика. Цікаво, є такі практики серед українських політиків?
— Порівнювати зі Сталіним нікого з них я не можу. І слава Богу, що та­ких немає.
— Чи пробували ви колись вико­ристовувати свої знання, перебува­ючи при владі?
— Я можу сказати одне: через за­вантаженість за останні два місяці я не написав ані рядка і не прочитав жодної книги. Це зовсім інший вимір. Той, хто проходив крізь вибори, ма­буть, погодиться зі мною, що в сучас­них українських умовах ні практика не знадобилася для теорії, ані теорія для практики. Для того, щоб це роби­ти, треба відволікатися, а коли знахо­дишся всередині процесу, ти неспроможний до узагальнень, для цього тре­ба виходити на мета-рівень. Це частко­ва відповідь на ваше питання.
— Масове суспільство витворює масову культуру, яку важко занести до суто мистецьких явищ. Ви ж го­ворите про масову культуру, як про певний здобуток...
— Те, що виходить на екрани наших телевізорів, мені багато в чому не подобається. Я мав на увазі саме україн­ський бестселер, породжений нашим часом і нашим суспільством. Мильні опери, улюблені літературні чи кіногерої відіграють об’єднуюче значення, втілюючи в конкретному образі певний зразок. Так, ми дивимося сучасні ро­сійські серіали. Росіяни близькі нам за ментальністю, але водночас і чужі, тому їхні фільми й не сприяють витворенню спільного поля, такого необхідного для нормального функціонування суспіль­ства.
— То це наша біда, чи наше щас­тя?
— Я би сказав, що це наша біда, бо ми ніяк ні у що не можемо оформити­ся, але в той же час це і наше щастя, бо поки ще ніхто не взявся робити це в примусовому порядку, згори. Має прой­ти певний час, але якщо зараз дати нашим чиновниками таке завдання як створення інтеграційної моделі суспі­льства, то уявіть собі, що з цього вий­де. Скажуть їм провести акцію по за­провадженню національної ідеї, й від­разу почнуться ті ж самі речі, що були колись: звіти, виховна робота у шко­лах.
Ми плачемо з приводу поганого імі­джу України, але, зверніть увагу, як зараз американці ремонтують свій імідж. Я навіть бачив їх координацій­ний план, не надто вдалий з теоретич­ного боку. Це нічого — відповіли мені, аби воно гарно працювало й аби отри­мати на це 1,5 мільярди доларів. Пе­ред тим, як починати якісь дії, прово­диться соціологічне опитування з ме­тою з’ясувати основні стереотипи, за­кладені в суспільстві, вибирають одну точку, на якій проводять цю, так би мовити, війну образів, війну стереоти­пів. Але, якщо європейські уряди витрачають на свій імідж щорічно 6 мі­льйонів, то фірми витрачають мільяр­ди. А тепер уявіть собі, які кошти обе­ртаються довкола цієї начебто ефемер­ної проблеми. У нас все це не спрацьо­вує в першу чергу саме тому, що недо­статньо великі гроші на це витрачають­ся. Будемо сподіватися, що це станеть­ся у близькому майбутньому.

 

Добавить комментарий

CAPTCHA
Этот вопрос задается для того, чтобы выяснить, являетесь ли Вы человеком или представляете из себя автоматическую спам-рассылку.
CAPTCHA на основе изображений
Введите символы, которые показаны на картинке.