Статья в энциклопедическом справочнике "Глобалистика: персоналии, организации, издания", 2012 г., стр. 193
УДОВИК Сергей Леонидович (р. 26.08.1956, Киев, Украина) - политолог, член Союза журналистов Украины, автор более сотни работ по проблемам глобализации. В 1979 г. окончил с отличием Киевский политехнический институт. В 2000 г. обучался в Школе управления им. Дж. Кеннеди (Гарвардский университет, США). В 1979-1993 гг. работал в системе Академии наук, с 1993 г. генеральный директор и главный редактор издательства «Ваклер».
В своих работах Удовик рассматривает широкий круг вопросов, связанных с глобализацией и ее проявлениями в различных областях человеческой деятельности — экономике, финансах, политике, high-tech и high-hume технологиях, военной сфере. Важное место занимают вопросы становления и развития христианской цивилизации, в том числе России и Украины. Прослеживается связь между модернизмом, постмодернизмом и явлением глобализации, анализируются психологические основы этих процессов. Особое внимание уделяется «войне цивилизаций», в том числе глобализации терроризма. предлагаются варианты и пути создания новой архитектуры мирового сообщества, основанного на принципах синергетики.
Соч. Глобализация: семиотические подходы. М. : Рефл-бук; Киев : Ваклер, 2002; Макрохристианский мир в эпоху глобализации // Цивилизационная структура современного мира ; под ред. Ю.Н. Пахомова, Ю.В. Павленко. В 3-т., 4 кн. Киев : Наумова думка, 2007. Т. 2.692 с. (в соавт.); Особенности современной политико-экономической элиты Украины в контексте глобализации // Социальная экономика 2003. № I . С. 216—227; Глобализация как внешний контур расширения Я человека // Философия и будущее цивили- мини: тезисы докладов и выступлений IV Российского фило софского конгресса. М., 2005. Т. 3. С. 324; Фінська модель інформаційного суспільства: приклад для наслідування // М. Кастельс, П. Хіманен. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Киев : Ваклер, 2006 (соавт.: В. Лях); From the Village to Sociopolis // День. The Day Weekly Digest. 2001. № 22; От села — к социополису // День. 2001. № 152.
Английская версия
Udovik S.L. City Creative P. 63-64; Cluster P. 80-81; Think Tanks P. 462-463 // Global Studies. Encyclopedic Dictionary. / Edited by A.N. Chumakov, I.I. Mazour, W.C. Gay. – Amsterdam-New York: Rodopi, 2014. – 536 p.
Global Studies Encyclopedic Dictionary
Edited by Alexander N. Chumakov, Ivan I. Mazour and William C. Gay
Assistant Editor USA, Michael T. Howard
Assistant Editors Russia, Anastasia V. Mitrofanova and Vladimir M. Smolkin
Editorial Assistant USA, Jonathan P. Branch
With a Foreword by Mikhail Gorbachev.
Amsterdam/New York, NY 2014. XI, 531 pp. (Value Inquiry Book Series 276)
This book provides brief expositions of the central concepts in the field of Global Studies. Former President of the Soviet Union Mikhail Gorbachev says, “The book is intelligent, rich in content and, I believe, necessary in our complex, turbulent, and fragile world.” 300 authors from 50 countries contributed 450 entries. The contributors include scholars, researchers, and professionals in social, natural, and technological sciences. They cover globalization problems within ecology, business, economics, politics, culture, and law. This interdisciplinary collection provides a basis for understanding the concepts and methods within global studies and for accessing lengthier and more technical research in the field. The articles treat such important topics as the biosphere, ozone depletion, land resources and pollution, world health challenges, education, global modeling, sustainable development, war, weapons of mass destruction, and terrorism. The book also promotes academic cooperation, political dialogue, and mutual understanding across diverse traditions and national identities that are needed to engage successfully the many daunting challenges of globalization.
Где рождается свободная экономическая мысль?
Из статьи: Журнала «Мир денег» №1(30) 2002 г., январь-февраль
Мой совет названному и другим центрам, которые хотят выдавать первоклассную научную – продукцию, привлекать не только лучших, но и самых лучших аналитиков. Я имею в виду мэтров, признающих ценности открытого общества, специалистов по макроэкономике и политологии, чьи публикации вызывают наибольший интерес в Украине. Вот их фамилии (по алфавиту): Владимир, Дмитриевич Малинкович, Виктор Сергеевич Найденов, Владимир Иванович Науменко, Юрий Николаевич Пахомов, Алексей Витальевич Плотников, Сергей Леонидович Удовик, Владимир Павлович Черевань, Леонид Маркович Шульман. Эти люди знают, что происходит в Украине, и способны давать наиболее квалифицированные советы, а также могут при необходимости указать на кретинизм исследований, если они того заслуживают. Уровень этих аналитиков соотносится с уровнем остальных как уровни игроков футбольных высшей и низших лиги.
Журнал Политик Hall
Сергей Удовик поражает самыми разнообразными интересами. Одни его знают как директора издательства «Ваклер», которое впервые издало переводы ключевых работ К. Юнга, А. Маслоу, Р. Ассаджоли. Другие — как журналиста-обозревателя таких газет, как «День» или «Зеркало недели». Третьи — как эксперта и системного аналитика, с легкостью распутывающего самые сложные проблемы в экономике, политике, социологии. Диапазон его научных интересов простирается от ключевых проблем глобализации до частных вопросов из области психологии, истории, металлургии и искусства. Кроме того, он автор ряда книг, самая резонансная из которых — монография «Глобализация. Семиотические подходы» — привлекла внимание специалистов из других стран. Последнее увлечение Сергея — подготовка серии фотокниг об Украине с авторским текстом и фотографиями. Уже вышли на различных языках его «Киев» и «Крым». Сейчас он готовит новый авторский проект — фотокнигу «Шедевры Украины», в которой, он уверен, читатели откроют для себя Украину Incognita. «Я был в 15 странах и на 4 континентах, — говорит Сергей Удовик, — и со всей уверенностью могу сказать, что Украина обладает шедеврами мирового уровня. Мы стремимся куда-то в далекие страны, а прекрасное находится рядом».
Если бы знали, как я вас жду каждый день, как я прочитываю все-все — и то, что иногда огорчает, но в основном интересно все.
Мне 75 лет. Я, конечно, «совок», и вы должны это понять. Сразу же замечу, что мне не нравится в газете (иногда) отношение к тому, что мы пережили. Я убежден — если бы была преемственность с прошлым, стольких бед не натворили бы.
Несколько лет назад я был приятно удивлен. Написал вам письмо «Ни дня без «Дня», и вы опубликовали его на первой странице. Прямо чудо! Потом я во время событий в Косово обвинил вас в одностороннем их освещении. Мое «сердитое письмо» тоже было опубликовано. И я испугался писать вам. А хочется написать после прочтения каждого номера газеты — есть же «изюминки», доставляющие удовольствие. Все хорошие публикации не перечислишь. Вот, например, Н. Несенюк, как красиво пишет, что о политике, что о футболе. Взять хотя бы «Брат, сын, сват Ltd».
Интересно пишет Клара Гудзык — тоже хватаюсь сразу же читать. Хотя в чем-то я с ней не согласен.
А вот Сергей Удовик стал мало писать. А какие были интересные материалы!
Как-то не воспринял вопрос «Дня»: «Семейственность в политике — нормальное явление?» Какое там нормальное явление! Разве мы цивилизованы настолько, чтобы разводить семейственность без «кумовства»? Нам еще далеко до «нормальности». Это у немцев (или американцев) сын крупного капиталиста работает у отца слесарем всю жизнь. На нас это похоже? Любая бездарь — свое чадо — будет устроена...
Все у вас хорошо, поэтому продолжайте писать в том же духе. Желаю творческих успехов и не расстраиваться от моих замечаний. Так держать!
Шановна редакціє, щоразу повертаюсь до газети «День» і вкотре переконуюсь, що це інтелект-актуальна газета.
У цьому сенсі стаття Сергія Удовика «Про здобуття держави…» зачепила за живе. Зрозуміло, що це епатаж, необхідно розігріти кров і пробудити свідомість українців, але ж не так дошкульно. Ну прямо войовничий москвофіл, Карамзін з Соловйовим та Затуліним в одній іпостасі! Те, що Ви, пане Удовик, називаєте терміном «руськість», і є ментальністю українців, згадайте «Повість временних літ» і запрошення нами правити.
А Росія, точніше Москва до Петра I, «жила темными преданиями древности и наследием татар. И нравы, и обычаи, и даже законы — все отзывалось временами Монгольства», як трактується в «Тысячелетии России» книговидавця Лисенкова. І зрозуміло, що Імперії обирають кращих з кращих, бо й самі імператори були німцями.
Я хотів би звернути увагу до двох проблем в долі східних словян, може тоді розберемось і з’ясуємо «що робити?». Так, після занепаду Києва Україна не мала шансів утримати державу, і основних причин дві. Одна загальновідома: Україна географічно лежить на Великому шляху переселення народів і опинилася в ролі «чаєчки при битій дорозі». На найкращих землях — від Волги до Карпат — не збереглося жодної держави крім України, хоча й були імперії кіммерійців, скіфів, гуннів, готів, хазар, печенігів та інших племен і народів.
Тепер плавно переходимо до другої причини. В близький історичний період на Нижній Волзі існували дві держави зi столицею Ітиль (Хозарія) та Сарай-Берке (Золота Орда). Друга сформувала Московське царство, наперекір Суздалю та Володимиру, які мали словянську, православну основу. Мамай і Дмитрій, як двоюрідні брати, виховувалися разом у Московському Кремлі.
Хани Золотої Орди розуміли хитке становище «столиці на шляху» і мали бажання перенести її в «медвежий угол», в Москву, при наявності нової загрози з Азії, від Тамерлана. Ось тут зіткнулись інтереси Мамая і Дмитрія, який став Донським не без допомоги Волинського засадного полку (яким керував князь Боброк- Волинський), і тільки Петро I перейменував Московське царство в Російську імперію (Русь) в 1723 році, а нам залишив принизливу назву малоросів, як дехто себе називає і зараз. Але для українців набагато цікавіша Хозарія, яка колись володіла значною частиною території нинішньої України, а потім брала з неї данину до походів київського князя Святослава.
Велика торгова імперія була розгромлена, а мільйони її підданих переселяються в країну переможця — Київську Русь, рятуючись від печенігів. У словянському, хліборобському морі, як пише історик Орест Субтельний, виникло 240 міст, які зберігалися до середини ХХ століття в якості торгового та ремісничого посередника. Чомусь цьому історичному явищу в історії України не дано правдиву оцінку, хоча ми маємо навіть академічний інститут етнополітичних досліджень. В результаті цього Україна стала полігоном, де зійшлися іслам на півдні країни; в самій Україні слабке, після падіння Константинополя в 1453 році, православ’я, а в містах самоорганізований іудаїзм, як держава в державі. Був ще й місіонерський вплив католицького Рима, але про це можна багато говорити, і хай скажуть професійні історики, без усяких упереджень і безпідставного страху можливих звинувачень.
Сергій Удовик цитує нас і наших недоброзичливців: «моя хата скраю», «у сусіда корова здохла», але в цьому, здається, є коріння для побудови громадянського суспільства, коли держава для людей, а не навпаки, як було до сьогодні в Росії, і ринкової конкуренції, яка притаманна розвинутим суспільствам. І це буде тоді, коли Україною керуватиме лідери типу Людвіга Ерхарда, а не люди з психологією «маємо те, що маємо», або з перефразованого хазанівського папуги «українці крадуть російський газ!».
Один мудрий чоловік сказав мені, якщо Україна протримається незалежною ще 7 років і мудро вибере свою еліту, то на зламі тисячоліть ми втретє спробуємо розбудувати націю та державу. Проте Росія вже оговталась і незабаром відкрито запропонує нам «притулитись» до «Союзу вікового». Все дійсно залежить від нас, від того, як ми використаємо свої національні вади та переваги в побудові нового суспільства.
Глобалистика: персоналии, организации, издания
Статья в энциклопедическом справочнике "Глобалистика: персоналии, организации, издания", 2012 г., стр. 193
УДОВИК Сергей Леонидович (р. 26.08.1956, Киев, Украина) - политолог, член Союза журналистов Украины, автор более сотни работ по проблемам глобализации. В 1979 г. окончил с отличием Киевский политехнический институт. В 2000 г. обучался в Школе управления им. Дж. Кеннеди (Гарвардский университет, США). В 1979-1993 гг. работал в системе Академии наук, с 1993 г. генеральный директор и главный редактор издательства «Ваклер».
В своих работах Удовик рассматривает широкий круг вопросов, связанных с глобализацией и ее проявлениями в различных областях человеческой деятельности — экономике, финансах, политике, high-tech и high-hume технологиях, военной сфере. Важное место занимают вопросы становления и развития христианской цивилизации, в том числе России и Украины. Прослеживается связь между модернизмом, постмодернизмом и явлением глобализации, анализируются психологические основы этих процессов. Особое внимание уделяется «войне цивилизаций», в том числе глобализации терроризма. предлагаются варианты и пути создания новой архитектуры мирового сообщества, основанного на принципах синергетики.
Соч. Глобализация: семиотические подходы. М. : Рефл-бук; Киев : Ваклер, 2002; Макрохристианский мир в эпоху глобализации // Цивилизационная структура современного мира ; под ред. Ю.Н. Пахомова, Ю.В. Павленко. В 3-т., 4 кн. Киев : Наумова думка, 2007. Т. 2.692 с. (в соавт.); Особенности современной политико-экономической элиты Украины в контексте глобализации // Социальная экономика 2003. № I . С. 216—227; Глобализация как внешний контур расширения Я человека // Философия и будущее цивили- мини: тезисы докладов и выступлений IV Российского фило софского конгресса. М., 2005. Т. 3. С. 324; Фінська модель інформаційного суспільства: приклад для наслідування // М. Кастельс, П. Хіманен. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Киев : Ваклер, 2006 (соавт.: В. Лях); From the Village to Sociopolis // День. The Day Weekly Digest. 2001. № 22; От села — к социополису // День. 2001. № 152.
Английская версия
Udovik S.L. City Creative P. 63-64; Cluster P. 80-81; Think Tanks P. 462-463 // Global Studies. Encyclopedic Dictionary. / Edited by A.N. Chumakov, I.I. Mazour, W.C. Gay. – Amsterdam-New York: Rodopi, 2014. – 536 p.
Global Studies Encyclopedic Dictionary
Edited by Alexander N. Chumakov, Ivan I. Mazour and William C. Gay
Assistant Editor USA, Michael T. Howard
Assistant Editors Russia, Anastasia V. Mitrofanova and Vladimir M. Smolkin
Editorial Assistant USA, Jonathan P. Branch
With a Foreword by Mikhail Gorbachev.
Amsterdam/New York, NY 2014. XI, 531 pp. (Value Inquiry Book Series 276)
ISBN: 978-90-420-3854-7 Bound €108,-/US$151,-
ISBN: 978-94-012-1097-3 E-Book €97,-/US$136,-
Online info: http://www.rodopi.nl/senj.asp?BookId=VIBS+276
This book provides brief expositions of the central concepts in the field of Global Studies. Former President of the Soviet Union Mikhail Gorbachev says, “The book is intelligent, rich in content and, I believe, necessary in our complex, turbulent, and fragile world.” 300 authors from 50 countries contributed 450 entries. The contributors include scholars, researchers, and professionals in social, natural, and technological sciences. They cover globalization problems within ecology, business, economics, politics, culture, and law. This interdisciplinary collection provides a basis for understanding the concepts and methods within global studies and for accessing lengthier and more technical research in the field. The articles treat such important topics as the biosphere, ozone depletion, land resources and pollution, world health challenges, education, global modeling, sustainable development, war, weapons of mass destruction, and terrorism. The book also promotes academic cooperation, political dialogue, and mutual understanding across diverse traditions and national identities that are needed to engage successfully the many daunting challenges of globalization.
Где рождается свободная экономическая мысль?
Из статьи:
Журнала «Мир денег» №1(30) 2002 г., январь-февраль
Мой совет названному и другим центрам, которые хотят выдавать первоклассную научную – продукцию, привлекать не только лучших, но и самых лучших аналитиков. Я имею в виду мэтров, признающих ценности открытого общества, специалистов по макроэкономике и политологии, чьи публикации вызывают наибольший интерес в Украине. Вот их фамилии (по алфавиту): Владимир, Дмитриевич Малинкович, Виктор Сергеевич Найденов, Владимир Иванович Науменко, Юрий Николаевич Пахомов, Алексей Витальевич Плотников, Сергей Леонидович Удовик, Владимир Павлович Черевань, Леонид Маркович Шульман. Эти люди знают, что происходит в Украине, и способны давать наиболее квалифицированные советы, а также могут при необходимости указать на кретинизм исследований, если они того заслуживают. Уровень этих аналитиков соотносится с уровнем остальных как уровни игроков футбольных высшей и низших лиги.
Журнал Политик Hall
Сергей Удовик поражает самыми разнообразными интересами. Одни его знают как директора издательства «Ваклер», которое впервые издало переводы ключевых работ К. Юнга, А. Маслоу, Р. Ассаджоли. Другие — как журналиста-обозревателя таких газет, как «День» или «Зеркало недели». Третьи — как эксперта и системного аналитика, с легкостью распутывающего самые сложные проблемы в экономике, политике, социологии. Диапазон его научных интересов простирается от ключевых проблем глобализации до частных вопросов из области психологии, истории, металлургии и искусства. Кроме того, он автор ряда книг, самая резонансная из которых — монография «Глобализация. Семиотические подходы» — привлекла внимание специалистов из других стран. Последнее увлечение Сергея — подготовка серии фотокниг об Украине с авторским текстом и фотографиями. Уже вышли на различных языках его «Киев» и «Крым». Сейчас он готовит новый авторский проект — фотокнигу «Шедевры Украины», в которой, он уверен, читатели откроют для себя Украину Incognita. «Я был в 15 странах и на 4 континентах, — говорит Сергей Удовик, — и со всей уверенностью могу сказать, что Украина обладает шедеврами мирового уровня. Мы стремимся куда-то в далекие страны, а прекрасное находится рядом».
http://politikhall.com/?page=authors&a_id=7
Ежедневная всеукраинская газета «День»
«Я вас жду каждый день...»
И. ОСТАПОВ, Ирпень Киевской обл.
Здравствуйте, уважаемая редакция газеты «День»!
Если бы знали, как я вас жду каждый день, как я прочитываю все-все — и то, что иногда огорчает, но в основном интересно все.
Мне 75 лет. Я, конечно, «совок», и вы должны это понять. Сразу же замечу, что мне не нравится в газете (иногда) отношение к тому, что мы пережили. Я убежден — если бы была преемственность с прошлым, стольких бед не натворили бы.
Несколько лет назад я был приятно удивлен. Написал вам письмо «Ни дня без «Дня», и вы опубликовали его на первой странице. Прямо чудо! Потом я во время событий в Косово обвинил вас в одностороннем их освещении. Мое «сердитое письмо» тоже было опубликовано. И я испугался писать вам. А хочется написать после прочтения каждого номера газеты — есть же «изюминки», доставляющие удовольствие. Все хорошие публикации не перечислишь. Вот, например, Н. Несенюк, как красиво пишет, что о политике, что о футболе. Взять хотя бы «Брат, сын, сват Ltd».
Интересно пишет Клара Гудзык — тоже хватаюсь сразу же читать. Хотя в чем-то я с ней не согласен.
А вот Сергей Удовик стал мало писать. А какие были интересные материалы!
Как-то не воспринял вопрос «Дня»: «Семейственность в политике — нормальное явление?» Какое там нормальное явление! Разве мы цивилизованы настолько, чтобы разводить семейственность без «кумовства»? Нам еще далеко до «нормальности». Это у немцев (или американцев) сын крупного капиталиста работает у отца слесарем всю жизнь. На нас это похоже? Любая бездарь — свое чадо — будет устроена...
Все у вас хорошо, поэтому продолжайте писать в том же духе. Желаю творческих успехов и не расстраиваться от моих замечаний. Так держать!
http://www.day.kiev.ua/44230/
Вірую в Україну – «державу для людей»
З повагою, Віктор СКРИПНИЧЕНКО, Київ
Шановна редакціє, щоразу повертаюсь до газети «День» і вкотре переконуюсь, що це інтелект-актуальна газета.
У цьому сенсі стаття Сергія Удовика «Про здобуття держави…» зачепила за живе. Зрозуміло, що це епатаж, необхідно розігріти кров і пробудити свідомість українців, але ж не так дошкульно. Ну прямо войовничий москвофіл, Карамзін з Соловйовим та Затуліним в одній іпостасі! Те, що Ви, пане Удовик, називаєте терміном «руськість», і є ментальністю українців, згадайте «Повість временних літ» і запрошення нами правити.
А Росія, точніше Москва до Петра I, «жила темными преданиями древности и наследием татар. И нравы, и обычаи, и даже законы — все отзывалось временами Монгольства», як трактується в «Тысячелетии России» книговидавця Лисенкова. І зрозуміло, що Імперії обирають кращих з кращих, бо й самі імператори були німцями.
Я хотів би звернути увагу до двох проблем в долі східних словян, може тоді розберемось і з’ясуємо «що робити?». Так, після занепаду Києва Україна не мала шансів утримати державу, і основних причин дві. Одна загальновідома: Україна географічно лежить на Великому шляху переселення народів і опинилася в ролі «чаєчки при битій дорозі». На найкращих землях — від Волги до Карпат — не збереглося жодної держави крім України, хоча й були імперії кіммерійців, скіфів, гуннів, готів, хазар, печенігів та інших племен і народів.
Тепер плавно переходимо до другої причини. В близький історичний період на Нижній Волзі існували дві держави зi столицею Ітиль (Хозарія) та Сарай-Берке (Золота Орда). Друга сформувала Московське царство, наперекір Суздалю та Володимиру, які мали словянську, православну основу. Мамай і Дмитрій, як двоюрідні брати, виховувалися разом у Московському Кремлі.
Хани Золотої Орди розуміли хитке становище «столиці на шляху» і мали бажання перенести її в «медвежий угол», в Москву, при наявності нової загрози з Азії, від Тамерлана. Ось тут зіткнулись інтереси Мамая і Дмитрія, який став Донським не без допомоги Волинського засадного полку (яким керував князь Боброк- Волинський), і тільки Петро I перейменував Московське царство в Російську імперію (Русь) в 1723 році, а нам залишив принизливу назву малоросів, як дехто себе називає і зараз. Але для українців набагато цікавіша Хозарія, яка колись володіла значною частиною території нинішньої України, а потім брала з неї данину до походів київського князя Святослава.
Велика торгова імперія була розгромлена, а мільйони її підданих переселяються в країну переможця — Київську Русь, рятуючись від печенігів. У словянському, хліборобському морі, як пише історик Орест Субтельний, виникло 240 міст, які зберігалися до середини ХХ століття в якості торгового та ремісничого посередника. Чомусь цьому історичному явищу в історії України не дано правдиву оцінку, хоча ми маємо навіть академічний інститут етнополітичних досліджень. В результаті цього Україна стала полігоном, де зійшлися іслам на півдні країни; в самій Україні слабке, після падіння Константинополя в 1453 році, православ’я, а в містах самоорганізований іудаїзм, як держава в державі. Був ще й місіонерський вплив католицького Рима, але про це можна багато говорити, і хай скажуть професійні історики, без усяких упереджень і безпідставного страху можливих звинувачень.
Сергій Удовик цитує нас і наших недоброзичливців: «моя хата скраю», «у сусіда корова здохла», але в цьому, здається, є коріння для побудови громадянського суспільства, коли держава для людей, а не навпаки, як було до сьогодні в Росії, і ринкової конкуренції, яка притаманна розвинутим суспільствам. І це буде тоді, коли Україною керуватиме лідери типу Людвіга Ерхарда, а не люди з психологією «маємо те, що маємо», або з перефразованого хазанівського папуги «українці крадуть російський газ!».
Один мудрий чоловік сказав мені, якщо Україна протримається незалежною ще 7 років і мудро вибере свою еліту, то на зламі тисячоліть ми втретє спробуємо розбудувати націю та державу. Проте Росія вже оговталась і незабаром відкрито запропонує нам «притулитись» до «Союзу вікового». Все дійсно залежить від нас, від того, як ми використаємо свої національні вади та переваги в побудові нового суспільства.
http://www.day.kiev.ua/77646/
Страницы