Сергей Удовик

издатель, писатель, журналист, фотограф, аналитик

Наріжний камінь змін

Автор: Сергій Удовік

«Світ без конкуренції просто не можливий», — стверджують автори книжки «Біг на місці: парадокси конкуренції», і вони мають рацію. Практично все в нашому сучасному світі, все, що нас оточує, постає продуктом конкуренції — від живої природи до інтернету, мобільних телефонів і авіалайнерів. Завдяки конкуренції та боротьбі видів навколо нас вирує надзвичайно різноманітна природа, що насичена дивовижними формами та барвами. Навіть секс є продуктом конкуренції, і та конкуренція бере початок зі змагання сперматозоїдів, серед яких перемагає лише один, а мільйони оголошуються невдахами.

Ми мешкаємо у світі з обмеженими ресурсами, при цьому одні ресурси цінніші за інші, й боротьба за ліпші з них триває як на індивідуальному рівні, так і на рівні держав і їхніх об’єднань. Ці конкурентні перегони спричинюють найважливіші зміни — в економіці, техніці, спорті, культурі, ба навіть у державному устрої. Через втрату конкурентоздатності розпадалися наймогутніші держави та величні імперії. Археолог Джозеф Тейнтер у своїй праці «Крах складних суспільств» пояснює занепад низки цивілізацій — майя, римлян, ацтеків і єгиптян — падінням граничної корисності внаслідок зростання адміністративних витрат.

Д.О. Гессен і Т.Г. Еріксен зазначають: «Один із найповажніших експертів-синологів у світі Джозеф Нідем свого часу задався питанням, чому Китай не став панівною імперією у світі у XIII столітті, коли він практично в усьому випереджав Європу, включаючи рівень технологій. Відповідь була проста: централізована влада у Китаї, зосереджена в руках імператора і феодалів, не давала китайському народові достатньо стимулів для інновацій». На відміну від потужної Китайської імперії, котра дала світу папір, компас, порох, Європа становила конгломерат невеликих держав, які почали прогресувати, коли у Китаї набирала обертів стагнація через надмірну централізацію влади. Шалена конкуренція в Європі, особливо між Францією та Англією, привела до появи Британської імперії, яка понад століття вирішувала долю світу.

Аналогічно маленька Пруссія, васал Речі Посполитої, завдяки талановитому й авторитарному курфюрстові Фридриху Вільгельму I у 1657 р. здобула незалежність. Згодом вона стала королівством і за його онука Фридриха II Великого ініціювала поділ Польщі та за рахунок останньої суттєво розширилася. Натомість Б. Хмельницький не зміг скористатися ситуацією та був змушений піти під протекторат Московського царя.

Найгостріша конкуренція між СРСР і США викликала, здавалося б, витратне суперництво у космосі — перший супутник, перша собака Лайка и перший космонавт Гагарін належали СРСР, США відповіли програмою дослідження Місяця та першою людиною на ньому — Нілом Армстронґом. Проте це суперництво принесло всьому світові неймовірну користь — від метеорологічних супутників, картографії, аж до супутникових систем навігації GPS и ГЛОНАСС, без яких неможливо уявити сучасне життя.

Біолог Конрад Лоренц (1903–1989) на підставі конкуренції розробив теорію агресії як головної властивості, притаманної людям і тваринам. Дійсно, конкуренція не завжди приносить плідні результати. «Змагання між конкурентними силами часто доходить до абсурду», — зазначають автори. Так, обидві світові наддержави володіли достатньою кількістю зброї масового знищення, щоб спустошити всю Землю від п’яти до десяти разів. «Тож очевидно, що конкуренція — це необов’язково джерело позитивних змін. І не лише для людей, а й у природі. Адже відомо, що конкуренція може спричинити вимирання виду, коли вона доводить його представників до абсурду самознищення, та призвести до екологічних катастроф». «Під гуманістичним кутом зору межа конкуренції проходить там, де шкода від неї починає перевищувати користь. Під екологічним — крайнім наслідком конкуренції буде її самознищення, коли в процесі змагань наввипередки поїдатимуться невичерпні ресурси. Таку гонку невгамовної конкуренції можна втамувати або вивести в інші виміри лише тоді, коли у це замкнене коло втрутиться третя сила. Це може бути відповідне політичне рішення або зміна менталітету, авторитарний режим, що силою змусить суспільство перейти на інший виток розвитку, або ж пропагування цінностей, які не сприяють конкуренції». До таких цінностей можна віднести й гедонізм, а також модне останнім часом прагнення інтеграції з природою. Навіщо «витрачати своє життя на вічну й зазвичай невдалу боротьбу за те, щоб бути найкращим, — обґрунтовують автори й альтернативну позицію. — Той, хто насолоджується життям, мабуть, здобуде більше, аніж той, кому так ніколи й не поталанить визволити себе з обійм постійного й виснажливого, а до того ж безрадісного змагання за першість у всіх царинах життя». Проте гедонізмові протистоїть страх смерті, і саме «усвідомлення смерті й підштовхує нас до діяльності. Хто зна, чи збудували б ми піраміди або чи написали величні симфонії, якби у нас було вічне життя?».

І тут Д.О. Гессен та Т.Г. Еріксен звертають увагу на іншу рушійну силу суспільства — співробітництво: «…ніхто ж і ніколи не стверджував, що конкуренція у житті людини важливіша за співпрацю. Дійсно, балансування між конкуренцією та співпрацею, індивідуалізмом і солідарністю проходить червоною ниткою крізь усю теорію суспільних відносин, починаючи із засновників соціології й раніше. Конкуренція і співпраця — два боки однієї медалі». Саме вони підкреслюють переваги колективізму: «У нашій з вами натурі глибоко вкоренився не лише інстинкт конкуренції, а й здатність і потяг до колективного виконання завдань». Немає жодних сумнівів, що лише завдяки колективному співробітництву люди перемагали негаразди, опановували довкілля, створювали держави та вирішували найскладніші наукові завдання.

Саме всім цим і багатьом іншим цікавим проблемам і присвячена нова книжка відомих у всьому світі норвезьких дослідників Д.О. Гессена та Т.Г. Еріксена, яку ви тримаєте у руках. Це оригінальний підхід до всього розмаїття різновидів конкуренції у довкіллі та суспільстві, а також її наслідків.

Вступна стаття до книги: Гессен Д.О. Біг на місці: парадокси конкуренції / Даг О. Гессен, Томас Гілланд Еріксен; пер. з норвезьк. І. Сабор. - К.: Ніка-Центр, 2014. - С. 6-8.

Комментарии

Добавить комментарий

CAPTCHA
Этот вопрос задается для того, чтобы выяснить, являетесь ли Вы человеком или представляете из себя автоматическую спам-рассылку.
CAPTCHA на основе изображений
Введите символы, которые показаны на картинке.