Людину, що має смак, захоплює строгість ліній і вишукана скромність дизайну дорогої апаратури, машин та архітектурних форм, у той же час на заході для маргінальних мас пропонуються строкаті, з великою кількістю блискучих витребеньок, перевантажені деталями предмети й архітектурні рішення, відомі як «африканський варіант».
Наш пам’ятник своєю еклектикою, змішанням стилів і перевантаженістю саме і відповідає кращим «африканським варіантам». А фаллоподібний монумент схоже покликаний уособлювати відсутню маскулінність України. Пам’ятник, безсумнівно, з одного боку доведе поблажливу думку західних туристів про те, що українці — це дружелюбні азіатські аборигени, які прагнуть до європейської культури, а з іншого боку — приведе в захват московську інтелігенцію настільки видатним «хуторянським» рішенням, що, без усякого сумніву, затьмарить їхню рану, що кровоточить, — московський пам’ятник Петру I.
Однак, окрім естетичних підходів, є ще й етичні. І з точки зору останніх витрачати майже 100 млн. грн. на зведення позбавленої будь-якого смаку споруди й одночасно скаржитися на відсутність грошей у бюджеті для забезпечення хоча б на рівні прожиткового мінімуму мінімальних зарплат у галузі культури й охорони здоров’я — це вже цинізм. Якщо вже в бюджеті з’явилися зайві гроші, то чому б їх не витратити на обладнання у всіх областях безкоштовних молодіжних кафе з цифровими відеокамерами, а на десятиріччя незалежності України провести з центральної площі Києва відкритий Iнтернет-телеміст із молоддю областей, тим паче, що й екран є, треба стилістично вписати його у рельєф майдану.
Інтернет-спілкування керівництва країни з її молоддю на Майдані незалежності — от це було б круто. Куди ж там параду. Навіть для західних столиць.
Сергій УДОВИК
Газета «День» №193, вівторок, 24 жовтня 2000
Коментарі
Додати коментар