Сергій Удовік

видавець, письменник, журналіст, фотограф, аналітик

Еліта та економіка

Автор: Сергій УДОВИК

 

Навряд чи хтось матиме сумнів, що визначальну роль у розвиткові держави повинна відігравати еліта. Адже це саме вона розробляє (проектує) шляхи розвитку країни та забезпечує поступ мас до світлого майбутнього. На відміну від уніфікованої маси, еліта за своїм складом різноманітна і включає такі еліти: політичну, управлінську, юридичну, економічну, наукову та інші. В оптимальному випадку всі вони повинні перебувати в активній взаємодії і саме вони повинні забезпечувати демократичний вибір напрямку розвитку країни. Якщо якась із цих еліт слабка, то держава неминуче програє в конкурентному змаганні з іншими державами (елітами). Для формування еліти необхідна безперервна циркуляція, так би мовити, конкуренція всередині даної еліти, яка, окрім іншого, вирішує відому проблему «батьків і дітей». У нас через відсутність циркуляції еліт на неї наклалася проблема «дідів і батьків». Проблема зміни поколінь до того ж набуває надто гострої форми не так через пов’язаний з віком різний погляд на завдання, що стоять перед країною, як через кардинальну зміну устрою, стилю життя, що ще більш поглибило прірву нерозуміння між поколіннями. Найбільш яскраво ця гостра проблема постала серед економічної еліти.

ПЕРЕХІД НАОСЛIП

Керівна (номенклатурна) економічна еліта, по суті, повинна була б розробити модель переходу від соціалістичного способу господарювання до ринкового і, на другому етапі, створити на ринковій базі умови для максималізації конкурентоздатності країни. Ця економічна еліта складається з економістів із ученими ступенями, отриманими за вивчення соціалістичної економіки, і репрезентована в керівних структурах і мережі академічних інститутів АН України.

За результатами десятирічного досвіду «господарювання» цієї еліти ми бачимо просто вражаюче плачевні результати, але вони цілком закономірні:

1. Між радянською економікою і ринковою спільним є лишень слово економіка.

2. Вивчати ринкову економіку за підручником Фрідмана та іншими подібними — це все одно, що займатися сексом без партнерки за книгами Г. Мастертона.

3. Фахівці з радянської економіки готують у вузах майбутніх фахівців із ринкової економіки.

4. Ті окремі представники радянської школи економіки, які прослухали спецкурси з економіки на Заході, також дуже далекі від проблем перехідної економіки, оскільки на Заході вивчають економіку розвиненого ринку, що має на увазі наявність різних інститутів і законів, що забезпечують його функціонування, і адекватну реакцію населення, яке вже багато поколінь живе у звичному ринковому середовищі. Україна за інституційним розвитком ринку перебуває десь на рівні другої половини ХIX сторіччя США.

5.Думка, що в нашій країні визначальним вже є ринковий сектор і він працює в умовах ринкового формування валютного курсу, — це величезна ілюзія.

Феноменальне падіння економіки порівняне з великомасштабною війною, про що й свiдчать дані про ВВП: 1999 р. — 40,8% від рівня 1990 р. — це результат діяльності української економічної номенклатурної еліти.

Хоча вона не хоче визнати за собою відповідальність, а намагається пояснити те, що трапилося, різними чинниками, як наприклад:

1. Складностями переходу. Неначе цих складностей не було в прибалтійських країнах, в Словенії, Чехії, Польщі, Південній Кореї, Китаї.

2. Циклами розвитку. Але причому тут 60-вiдсоткова глибина падіння?

3. Світовою кризою. Але саме світова криза мала стимулюючий вплив на розвиток української економіки, що й буде показано далі.

4. Через орієнтацію промисловості на ВПК. Адже саме цей сегмент виявився найбільш високотехнологічним — танковий контракт, «Морський старт» і «Ан-7х» — це все ВПК.

5. Шкідливими діями МВФ. Як написав радник Президента України, доктор економічних наук А. Гальчинський: «За властивої для нас наївності НБУ і Мінфін у всьому покладалися на оцінки зарубіжних експертів, зокрема фахівців МВФ, які виявилися економічно безграмотними». («День», 4.07.2001 р.). Ось так. Ні більше і не менше. Виявляється, наша економічна номенклатура професійна, але наївна. І те, що експерти МВФ відвели Україні місце серед сировинних і сільськогосподарських країн — тобто серед країн з низькорентабельними секторами економіки — це їхнє право. Таке вони виділили місце Україні у світовому розподілі праці (див. статтю «МВФ вчить чистити зуби» № 209, 2000 р.). Але ті країни, які відмовлялися від співпраці з МВФ, як Словенія, ($ 10000 середньодушового прибутку проти українських $750), або, як Бразилія, що запропонувала МВФ свою програму розвитку, досягли вельми істотних успіхів. А Росія просто оголосила дефолт. Варіантів існувало безліч, але висновок один — саме в Україні проводиться найбільш безграмотна економічна політика.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ ГРИВНЯ

Щоб пересвідчитися в цьому, досить почитати цитовану статтю А. Гальчинського «Стабільна гривня. Що для цього необхідно?», де автор відверто говорить, що «за 10 років незалежності… ми не оволоділи механізмами її [інфляції] прогнозування». Немає ніякого сумніву, що й у майбутньому ці економісти не оволодіють такими механізмами, оскільки зi вказаної статті ясно, що наші номенклатурні економісти так і не розібралися в тонкощах ринкової економіки.

Але особливо спірним є одне, на перший погляд, привабливе твердження: «Гадаю, що найбільш оптимальним для нас є валютний курс — 4—4,5 грн. за долар. Це наша перспектива».

Подивимося, що спостерігатиметься в країні за такої перспективи.

1. З погляду виробництва.

Виробники повинні будуть будувати свою стратегію випуску товарів, виходячи зі зниження їх вартості. Тобто вартість буде знижуватися не завдяки впровадженню нових технологій, а за допомогою монетарних методів. Більш неповороткі виробники купуватимуть сировину пізніше й дешевше і випускатимуть товари більш конкурентоздатні. Розрахуватися за сировину ніхто не поспішатиме, так як вона дешевшатиме. Кредиторсько-дебіторська заборгованість прискорить своє зростання. Відбудеться конкуренція навпаки.

2. З погляду споживача.

Споживач, бачачи, що товари дешевшають, чекатиме, коли вони стануть ще дешевшими. Таким чином, попит ще більше впаде, а вклади в банківську систему зростуть. Криза попиту посилиться, що викличе затримку з виплатами зарплат і под.

3. З погляду експорту.

Оплата енергоносіїв здійснюватиметься за гіршим курсом, ніж експортер отримає за реалізовану продукцію. Крім того, експортерів фактично буде позбавлено кредитних ресурсів.

4. З погляду інвестора.

Інвестор повністю припинить фінансувати виробництво внаслідок високих ризиків, небезпеки неповернення кредитів і под. Але головна причина — йому буде вигідніше вкладати ресурси в чергову боргову піраміду, яку намагається споруджувати Мінфін. Адже якщо гривня протягом року зміцниться до 4,5 грн./дол., тобто на 19%, і якщо додати сюди 16—18% за борговими паперами Мінфіну, то з 35% річних депозиту у валюті не зможе конкурувати жодне виробництво і жоден банк.

Це може закінчитися черговим втягуваням країни в сумнівну економічну авантюру, за типом 1996—1998 рр.

Адже саме тоді через так звану «сильну гривню» в країни був негативний зовнішньоторговельний баланс у межах $1— 1,5 млрд. щорічно, що через ефект мультиплікації призводило до щорічного придушення внутрішнього ринку на $ 4—6 млрд., і викликало падіння прибутків зведеного бюджету з $ 16,5 млрд. 1996 р. до $ 7 млрд. 1999 р.

Саме рятівна криза 1998 р. зірвала цей процес знищення внутрішнього ринку, поставивши курсовий бар’єр перед імпортним ширвжитком і продуктами харчування. Адже до цього ті ж імпортні продукти харчування дотувалися за рахунок «сильної» гривні. Але ця криза в той же час стала очевидним свідченням повної некомпетентності номенклатурних економістів. Навіть якщо абстрагуватися від величезних кредитних ставок у банківській системі України в умовах ревальвації гривні, що пояснюється насамперед низьким рівнем монетизації економіки, залишається ще один актуальний аспект.

У всьому світі курс національної валюти відбиває силу економіки. 2000 р. реальний курс гривні підвищився на 17,2%, тобто наша економіка виявилася сильнішою за американську на 17,2%, а про зону євро і говорити нема чого. Навіщо ж нам інтегруватися в Європу і рятувати слабке євро нашою сильною гривнею? А може розгадка полягає в тому, що в нас досі немає справжнього ринкового курсоутворення? Немає сенсу пояснювати азбучні ринкові істини радянським економістам, досить тільки сказати, що 6% росту 2000 р. — це лише скорочення падіння економіки на 2,4% від рівня 1991 р.; а залишилося ще 57%, щоб досягнути рівня 10-річної давності.

У чому проблема наших номенклатурних економістів? Вони із завзятістю, гідною кращого застосування, намагаються нав’язати Україні моделі економіки, характерні для дуже розвинених і багатих країн. В Україні перемішано радянську економіку, передусім радянський стиль управління кредитно-фінансовою політикою та банківською системою, натуральне господарство і зачатки ринкової економіки.

Щоб стало зрозуміло, що відбувається в країні, автор у черговий раз звернувся до центрального показника ринкової економіки — рівня монетизації — тобто до показника, чужого для радянської економіки.

Рівень монетизації 1991 р. становив 79,5%, 1992 р. — 50,1%, 1994 р. — 26,7%. До 1996 р. — року грошової реформи — через жорстку монетарну політику 1995—1996 р. він обвально впав до 11,6%. Не можна сказати, що Нацбанк не робить спроб його підняти, про що автору й повідомляла свого часу прес-служба НБУ (День № 28 від 17.02.2000 р.). Але через непрофесіоналізм як керівників Нацбанку, так і номенклатурних економістів рівень монетизації досяг до 2000 р. лише 16,08%.

ДАЙТЕ ГРОШІ РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРУ

Що це означає? Цей показник відбиває міру забезпечення виробництва грошима загалом і споживання ВВП. Для розвинених і успішних економік він становить 70—110% і саме цей показник характеризує стійкість економіки й міру розвитку внутрішнього ринку. Іншими словами, при рівні монетизації близько 15%, внутрішній ринок існувати не може. У значній мірі рівень монетизації підвищується за рахунок обслуговування економіки України доларом США, який реально і виконує функції національної валюти України. А емісійним центром України є ФРС США. Нацбанк України виконує лише функції атрибутики держави, оскільки реально банківська система в Україні перебуває в зародковому стані, а капіталізація фондового ринку — викликає усмішку. За даними ВБ 1998 р. вона становила $ 0,57 млрд. (Росія — $ 20,6 млрд., Чехія — $ 12 млрд., Польща — $ 20,5 млрд., Німеччина — $ 825 млрд.).

На проблему монетизації звернув увагу Президент України Л. Кучма ще 4 липня 2000 р.: «Грошово-кредитна політика повинна бути орієнтованою на… зростання рівня монетизації економіки й поліпшення структури грошових мас». Однак відповідні відомства не можуть це виконати, оскільки просто не знають, як це зробити.

Більше того, якщо порівнювати рівень насиченості грошима економіки України з 79,5%, тобто рівнем 1991 р., то виявиться, що щодо ВВП 1991 р. загальна грошова пропозиція в економіці 2000 р. становить лише 6,55%. Уявляєте? Про який розвиток ринкової економіки може йтися, якщо в цій економіці відсутній головний елемент — гроші.

Скорочувалася пропозиція грошей — скорочувався ВВП.

А потрібно ж врахувати, що 1991 р. гроші не обслуговували такий могутній товар, як земельну власність. Масова безкоштовна роздача землі еквівалентна появі на ринку величезної кількості товару на суму в сотні мiльярдiв гривень, але цей товар не потурбувалися забезпечити грошовою пропозицією, тому вартість землі впала катастрофічно і, таким чином, земля не може виступати ні як застава, ні як ліквідний засіб.

Фактично сталося прикріплення селян до землі, яку неможливо продати, не можна закласти і немає коштів її обробляти. Але в той же час вона є їх власністю! Залишилося лише ввести податок на землю і кріпацтво ХХI сторіччя буде запроваджене!

Застосування до натурально-регульованої економіки України могутніх засобів, притаманних розвинутим економікам Заходу, призводить лише до погіршення економічного стану країни, середня зарплата в якій є набагато нижчою за прожитковий мінімум!

Номенклатурні економісти нарешті почали визнавати важливість чинника монетизації: «Зростання ступеню монетизації вказує на зростання мобільності економіки та потенційної гнучкості поведінки економічних агентів» (див. В. Ющенко, В. Лисицький. «Гроші: розвиток попиту і пропозиції в Україні», 2000 р., с.144).

Але як підвищити рівень монетизації до значень, притаманних розвиненим економікам, або хоч би перехідним економікам з 30—50% рівнем монетизації? Відповіді на це запитання наші економісти не знають, в чому чесно й зізнаються: «Демонетизація, схоже, є досить складним і суперечливим явищем, тобто необхідне додаткове вивчення цієї проблеми» (там же, с.152). Невже вивчати треба доти, доки економіка країни не розвалиться остаточно?

Насправді ця проблема вирішувана, але вирішувана не в рамках теорії радянської економіки або економіки розвинених країн. Як сказав Г. Манків, професор економіки Гарвардського університету, економічна наука США вивчає економіку з початку ХХ сторіччя, тобто ту економіку, яка спочатку була забезпечена повноцінними грішми.

У читача, поза сумнівом, виникає запитання. Що ж робити? Перше — треба ізолювати номенклатурних економістів від економіки України. А де ж брати кадровий склад? А він уже є! Він є серед депутатів, керівників реального сектора економіки, представників аналітичних неформальних центрів і под.

Прем’єр-міністр А. Кінах — саме представник цієї еліти, але його політика розвитку внутрішнього ринку вимагає відповідного інтелектуального забезпечення і нездійсненна без глибокої економічної і кредитно-грошової реформи. Але А. Кінах — представник промислової еліти, яка має справу з мікроекономікою, а питання вирішувати треба насамперед на макрорівні. Немає сенсу писати про те, що треба робити, якщо на вищому рівні досі немає розуміння того, що відбувається у сфері економіки. Тільки коли Нацбанк і економічний блок виконавчої влади визнає «гривневі» помилки з самого моменту введення нацвалюти і зробить висновки з цього, тільки тоді, по суті, почнеться реальне реформування країни.

Газета «День» №125, середа, 18 липня 2001

 

Про статтю згадують в:

Газета «День», №143, субота, 11 августа 2001

 

Коментарі

Додати коментар

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не тупий робот ).
Фото Капча
Введіть символи з картинки.